Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
А чё, братва, вот расскажу вам как я однажды втюхался в закладочки с кодеином и потом меня из школы выгнали, блять!
Вот была у меня такая история, братцы. Мне однажды кинули на улице проходящие мимо гопари, закладку с кодеином. Я был молод и горел желанием почувствовать что-то новое, да и в глаза бросилась эта маленькая пастилька соблазна. Решил я себе купить тишку за буму и попробовать эту штуку, прямо в школе, братухи!
Ну и я так и сделал, чё. Жизнь мою сразу меняла свои краски, когда я, курил свой первый плановый сигарет, втюхав этот кодеин. Началось всё сразу, на тишку я сразу надел этаминал натрия, чтобы чувства были ещё сильнее, чтобы кумарит мозги по полной программе, а я ощущал этот вторяк в полной мере.
Вот сижу я в классе, слушаю уроки, а там на уме только одно – как вернуться в тот самый сонный мирок, где всё так классно и беззаботно. И вот однажды, не выдержал я, братаны, и решил покурить свои закладки в школьном туалете.
Затягиваюсь, чувствую, как седативный эффект начинает охватывать меня, как голову витают будто бы облака. Эти неприятные ощущения стали забываться, и мир вокруг меня изменился. Вся эта серая школьная рутина, уроки и домашки – все они стали играть по-другому, братаны. Все было просто ахуенно.
Но, батеньки, у нас не всегда бывает всё так сладко и беззаботно. Как-то раз меня выдали в школе, братишки. Стою я себе в туалете, курю свои закладки, а тут прямо на пороге стоит злобный директор, смотрит на меня с омерзением и пристрастием.
Говорит мне так, типа: "Ты, блять, как смел то сюда ходить! Ты этот гадкий наркотик куришь прямо в школе, портя себе мозги!"
Я тут же понял, что все мои кайфы и эйфория закончились - пришло время для неприятностей. Мне объявили отчисление, братцы. Вот так я быстро и неожиданно остался без школы, а все из-за этого маленького пластика с кодеином.
Но, знаете, душевной болью меня опять кумарит, когда вспоминаю об этом, братва.
Так что, ребятки, не идите по моему пути. Не тратьте своё время и свою энергию на пустые кайфы и попытки сбежать от реальности. Жизнь – это гораздо больше, чем наркотики и тёмная сторона гопниковского мира. Поверьте мне, братаны, лучше стремиться к своим целям, развиваться и быть честным перед собой и окружающими.